The Paul Spragg Memorial Short Trip Opportunity — відгуки на переможців

Пол Спраґґ був співробітником Big Finish Production з 2009 року та працював на багатьох посадах — займався контрактами, доставкою сценарієм, керуванням сценаріїв та обкладинок, був співведучим Big Finish Podcast та редактором журналу Vortex, проте він помер в 2014 році…

Через два роки, щоб вшанувати пам’ять про нього, команда Big Finish започаткувала щорічний конкурс для письменників — The Paul Spragg Memorial Short Trip Opportunity. Де твір-переможець отримує шанс бути записаним і офіційно випущеним в межах серії Short Trip. Подати свою ідею та текст може кожен охочий і сам конкурс проводиться щорічно й досі, деякі автори, що перемагали в цьому конкурсі, надалі починали писати для Big Finish вже на замовлення.

На відміну від більшості контенту за котру знані Big Finish, основні твори в межах Short Trip та переможці конкурсу є не аудіодрамами, а короткими аудіокнижками, тривалістю близько 40-50 хвилин. Окрім того переможці The Paul Spragg Memorial Short Trip Opportunity поширюються на сайті Big Finish повністю безкоштовно.

І сьогодні вас чекає збірка відгуків на всі твори, що вийшло на даний час, тобто дев’ять переможців з 2016 по 2024 роки.

2016 рік

Forever Fallen

Автор — Joshua Wanisko

Читає — Nicholas Briggs

Вже не перша історія в франшизі, котра майже повністю спирається на Різдвяну пісню Чарльза Дікенса, і тоно не остання. Проте працює вона з цим сюжетним концептом набагато веселіше ніж її серіальні колеги, бо поки телеепізоди кладуть на ці рейки тематично різдвяно/зимові епізоди, що дуже очікувано, автор цього оповідання загортає цей сюжетний скелет в зовсім не святкову обгортку.

Сьомий Доктора застає молодого генія — Шона Келвіна, за процесом захоплення власної планети, з метою врятувати свій народ від них самих. І, вловлюючі його невпевненість, переконує його зупинитись. А щоб довести Шону, що відмова від захоплення рідного світ вартувало всього пропонує зустрічатися щороку. Ну і далі думаю ви зрозуміли, як все розвивається.

Це насправді дуже гарна історія, котра зовсім не містить в собі лиходія чи монстра тижня, просто дев’ять зрізі життя чоловіка зі своїми гріхами та демонами. Персоналію якого висвітлюють доволі адекватно, він хоч і ред флег, проте і отримує за це співмірні наслідки, й до того ж росте як персонаж.

Сьомий Доктор тут теж дуже гарно зроблений, хронологічно сюжет лежить вже після останнього епізоду класичного серіалу, і тут автор продовжує цей характер Доктора-шахіста, котрий не тільки рятує людей в малих масштабах, але й планує все в більшому масштабі. Бо так, він врятував “душу” Шона Келвіна, та чи було це його головною метою?

Дуже раджу послухати, аби дізнатися!

2017 рік

Landbound

Автор — Selim Ulug

Читає — Nicholas Briggs

Уху, історія про ретравматизацію!!!

Ох… Я чесно зненавидів Третього Доктора тут. Максимально. Весь сюжет будується на тому, що Третій Доктор егоїстично хоче довести свою правоту незважаючи на почуття інших.

Все починається як веселий броманс Доктора та бувшого морського капітана — Рональда Гендерсона. Котрий пішов у відставку через кораблетрощу за участі його корабля та прибульця (звичайно, кого ж ще!). І поки Рональд вже змирився з втратою. Змирився з тим, що рішення морського трибуналу про зіткнення з морським сміттям, котре залишилось після другої світовою, має більше сенсу ніж його звіт про “морського монстра”. А також відкрив доволі непоганий паб в портовому містечку. Доктор, що розповіддю впізнав прибульця, намагається довести своєму новому другу, що насправді, його звіт правдивий. На що отримує відповідь в стилі: “Давай лишимо минуле в минулому і будемо рухатись в майбутнє”. І що ж зробить Доктор в цій ситуації?

Правильно! Повезе капітана точно в той самий момент потоплення його корабля, день коли померла вся його команда, найбільш травматичні хвилини його життя! І лише для того, аби довести свою правоту! Навіть не намагаючись врятувати людей! І все це перед людиною котрий проживає ретравматизацію!

Henderson felt that his heart was going to burst through his chest. 'Doctor, stop this, you must stop this.'

The Doctor shook his head sadly. 'I'm afraid I can't.'

'You can't?' Henderson's eyes widened with disbelief. 'Can't or won't? You said this... thing is intelligent. Communicate with it! A dozen men are going to die if you don't!'

'That's the problem,' said the Doctor. 'They already have. I’m so sorry. I brought you back to witness events, not to change them. I know this is difficult, but you see, this has already happened in your timeline. To undo that would bring about catastrophic damage to the fabric of reality. We're here only to observe. For you to see that what happened to your ship wasn't your fault. There was nothing you could have done.'

Now the creature’s tentacles emerged from the water, barely visible, and they began the grizzly task of ripping off pieces of the hull.

'Enough!' Henderson wailed. 'I can't bear to watch this. Not again. Take me back. Please.'

Звісно я розумію думку Доктора, про те що він не може змінити, щось в цій події, бо вона зафіксована. Проте це дуже жорстоко та невиправдано заставляти Гендерсона переживати все цей жах.

І після цього дуже дивно спостерігати кінцівку історії, де Гендерсон відновлює свою капітанську ліцензію і при зустрічі дякує Доктору за те, що він йому показав “правду”. Може ідея автора і має сенс, але для мене дійсно дико чути, як в кінцівці Рональд дякує Доктору за це, я б, чесно, після такого ніколи з Доктором і не зустрічатись.

Але сама історія, як оповідання доволі гарно написане і начитане і за сюжетом дійсно цікаво спостерігати. Тож теж радив би вам її прослухати.

2018 рік

The Last Day at Work

Автор — Harry Draper

Читає — Nicholas Briggs

Оповідання з найцікавішими, як на мене, сюжетним концептом з усіх переможців. Що якщо ТАРДІС в своїх намаганнях замаскуватися змогла створити живу істоту? І якби ця істота реагувала на потребу знову стати цілим з машиною? Ти і чи є вона живою істотою взагалі?

Це дійсно шикарне оповідання, котрому трошечки не вистачає знаків/хронометражу. Варто було трошечки більше зануритись в переживання Бернарда, трошки зануритись в тему “Що робить живу істоту живою, а людину людиною?”. Тут є величезний потенціал для цього, проте поза цим оповідання лишається шикарним.

2019 рік

The Best-Laid Plans

Автор — Ben Tedds

Читає — Jacob Dudman

Дуже класне оповідання про Доктора де майже немає Доктора (не останнє таке в нашому списку), де автор з доброти Доктора не докручує фінальне покарання.

В своїй суті твір дуже схожий на іншого представника наукової фантастики — оповідання What You Need, що був опублікований під псевдонімом Льюїса Педжетта, під ними писав Генрі Каттнер сам або в дуеті зі своєю дружиною Кетрін Люсіль Мур, тож точно автора оповідання ми не знаємо, але зараз і не про це. В оповіданні подружжя Каттнера і Мур розповідається про магазин, власник якого продає покупцю саме те, що йому треба. Навіть якщо клієнт сам цього ще не знає.

Так само і головний герой The Best-Laid Plans продає клієнтам ідеальні плани. Щоб не захотів зробити/виконати/захопити його покупець — Драксіл Фроґґ створить той план, який потрібен. Яким би абсурдним він не виглядав — він точно спрацює. Проте на горизонті виникає таємничий хаотичний елемент — Доктор!

Проте чому б Доктор став заважати простому продавцю ідей та планів?.. А все просто, Фроґґ не перебирає клієнтами, тож де факто стає співатором та співучасником купи злочинів, переворотів та геноцидів. Хоча він на це не зважає і це його не турбує, адже…

“No, no, you’ve got it all wrong!” Dracksil tried looking anywhere that wasn’t the Doctor, but his eyes were unrelenting magnets. “These are just ideas! I sell ideas! And people do with them as they wish. It’s their choice.”

Тобто, так — це оповідання про те, що всі хто доклалися до злочину мають понести покарання, навіть якщо вони не хотіли цього робити. Єдине, що мені трохи не подобає так це те, що Доктор дає Фроґґу другий шанс. Але не те щоб я здивований, бо це все ж історія про Доктора, про творіння добра і другі шанси для тих, хто на них заслуговує. І Фроґґ на думку Доктора один з таких.

“You didn’t know what you were doing. I don’t have a problem with you selling ideas, Dracksil. I do have a problem with you becoming a consulting agency for tyrannical murderers. You aren’t a bad person. You just like your job too much. You looked for a way to make it more interesting, giving you more influence over causality. Now that has backfired...”

Я розумію, що з нашого українського бекґраунду слова “You aren’t a bad person. You just like your job too much” звучать як насмішка та абсурд, та все ж дамо трохи фори закордоним авторам.

Ну і Фроґґ дійсно виправдав свій другий шанс.

2020 рік

Free Speech

Автор — Eugenie Pusenjak

Читає — Jacob Dudman

А ось і друге оповідання майже без Доктора! Й неочікувано детективний процедуал — майже все оповідання це сцена допиту. А сам сюжет — критика класової системи, хоч і трохи в лоб. Але спишемо це на короткий обсяг і недостатній обсяг для розкриття. Бо давайте чесно, ось ця тема…

I was conscious of my own tongue chip, which felt hot and heavy in my mouth. Direct line to my bank account. Each word cost one Drooble. Always been that way on Skaz. You got the chip on your sixteenth birthday, and from then on, you paid to speak. And I only had a few hundred Droobles to my name. I didn’t want to be speaking unnecessary words in the week before my wedding.

… не дуже віє оригінальністю. Мені, до прикладу, відразу згадався фільм Час з Тімберлейком в головній ролі. Але як гіпертрофований інструмент для висвітлення того, що в багатих людей більше фінансових можливостей продвинути свої ідеї та слова ніж в звичайного люду — зійде.

І хоч, швидше за все, авторка мала на меті критику капіталізму (куди ж без неї), мені здається, що в оповідання є великий потенціал киритки конкретно олігархії та контролю мільйонерів над медіа та соц. мережами. А ніж сліпої критик капіталізму як такого.

2021 рік

The Lichyrwick Abomination

Автор — Joe Vevers

Читає — Jacob Dudman

І ОСЬ МОЄ УЛЮБЛЕНЕ ОПОВІДАННЯ!!!

На перший погляд цей твір це максимально звичайна історія про Доктора — є шотландське село і є монстр що тероризує це село, а між ними підліток, що проживає втрату сестри. Але! Якщо почати сприймати монстра, як сублімацію та репрезентацію переживань підлітка, метафору його стану під час проходження пубертату десь в шотландській глибинці та самозвинуваченні в смерті сестри.Ось тоді історія починає грати абсолютно іншими фарбами. І головне — в цьому сприйнятті дійсно є сенс, що витікає з сюжету.

Додатково мені сподобався трохи специфічний гумор автор.

Тож дуже вас прошу послухайте цю історію, проте будьте обережні — тут є згадки трупів птахів та описи деяких деформацій тих самих трупів. Тож якщо це є для вас триґером то майте на увазі.

2022 рік

The World Tree

Автор — Eugenie Pusenjak

Читає — Jacob Dudman

Ось це насправді просто дуже мила і ніжна історія. І вам її треба послухати просто через те. що вона дуже мила та ніжна.

Проста розповідь про бабусю, котра не знаючи цього застрягла в часовій петлі, після кінця якої все забуває. Та про Доктора, який все пам’ятає, проте кожного разу його голограма наново знайомиться з жінкою, яка давно є для нього подругою. Та дерево котре прагне рости та слухати історії. Бо це оповідання саме про це — пам’ять та історії.

2023 рік

The Hoxteth Time Capsule

Автор — Paul Davis

Читає — Colin Baker

Якщо про The Lichyrwick Abomination я казав: “На перший погляд цей твір це максимально звичайна історія про Доктора…”, — то The Hoxteth Time Capsule це дійсно максимально звичайна історія про Доктора.

Але це зовсім не робить її гіршою!

Бо це дуже якісно написана історія про Доктора. Я б навіть сказав, що її виконання вище за переважну кількість розглянутих тут оповідань, а я всі розглянуті тут оповідання вважаю якщо не гарними то як мінімум на достатньому рівні.

The Hoxteth Time Capsule — це та сама історія про Доктора, яку ти очікуєш від Доктора. Якісно написана, цікаво продумана, гарно оформлено, з прикольним концептом. Яку ти можеш прослухати, коли є вільний час і залишитися задоволеним.

2024 рік

War Stories

Автор — Patrick Ross

Читає — Alan Cox

Моє друге улюблене оповідання! І останнє оповідання про ретравматизацію, або як сказав Дванадцятий Доктор:

The Doctor leaned against a wood-plank wall and avoided Bill’s gaze. “Post-dramatic stress disorder,” he said.

She waited a moment, for the truth.

“I killed all those people, Bill,” he said. “My people.”

“No you didn’t,” she reminded him. “You saved them.”

The Doctor shook his head. “I did both,” he said. “I killed them and I saved them. Do you see? Both things are true. It’s a paradox, and that’s a problem.”

І так саме пост-драматичний, бо основною подією оповідання є сценічна адаптація останніх подій Великої Війни Часу, які ми бачили в епізоді День Доктора. І саме висвітлювання того, як Дванадцятий протягом свого життя, а оповідання відбувається вже коли він подорожував з Білл, проживає досвід Війни часу та конкретно останнього дня війни — продало мені це оповідання повністю.

Ну і ще я фанат того як Дванадцятий як веселий дід влаштовує Білл побачення з прибулицею, хе-хе.

Tuxa tossed a pebble into the bay, and it sank with a satisfying plunk. “I’ll be fine,” she assured them. “In fact, I designed the pyrotechnics for the quantum cabaret tonight. You wanna come?”

“Eh,” the Doctor said. “I do and I don’t.”

He caught Bill’s eye and winked without winking, as only the Doctor could. “Go on, you two,” he said. “I was hoping to catch another show anyway.”

Bill stood up and helped Tuxa to her feet. “You sure?” she asked.

“Course I’m sure,” the Doctor said. “It’s a rock opera performed by an actual rock. Apparently it’s a real gem.”

Tuxa took Bill’s hand, and this time she could feel the electric current racing through her.